22 жовтня 2022 р.
МАВКА
ПРО ПІСНЮ:
«Між Світами» – дебютний міні-альбом нового українського гурту OKAZIA, який був натхненний українською міфологією та складається з чотирьох пісень, пов‘язаних однією сюжетною лінією. Сюжет розповідає нам про історію хлопця, який заблукав у лісі та втратив відчуття реальності серед міфічних істот українських лісів.Чи відбувається це все з ним насправді, або ж він лише застряг між світами — дізнаєтесь після прослуховування. Тайтлом міні-альбому є трек під назвою «Мавка». Незвичайний і яскравий початок магічної історії. Їй притаманна постійна зміна настрою, де на контрасті з рок-приспівом співіснує заспокійливе, колискове аутро, доповнене видозміненим посиланням на вірші Лесі Українки, уривком з твору «Лісова пісня», відомим як «Монолог Мавки».
ПРО ІНСТРУМЕНТАЛ:
Інструментал самого альбому виділяється своєю глибиною та казковістю, а тексти — поетичною мовою написання
Текст пісні
Раз, два, видихай
Очі міцно зачиняй
Раз, два, місяць вповні
Все містичне вже назовні
Сміливо прокладає стежку
Певно він тутешній дурень
Сестрині віддав сережки
А гарцює та мов трутень
Проміняв їх на смак спирту
Руки має не для праці
Крутить дівка кожну скирту
А хробак побіг на танці
Йде той дивак у глибину непроглядну
Без жаги до виживання, байдуже що позаду
Зачарована колона лісових блукальців
Не бояться вони вил в руках у зухвальців
Слухай, ти, нащо тобі та сітка
Чи хіба ти не знав?
Цей ліс відтепер твоя клітка
Хотів відловити мавку
Смердючий отримати скарб
А якщо змінем забавку?
Підеш поживком для жаб
Ти ступаєш крок за кроком
В маєток сил містичних
Обережно, бо ненароком
Зустрінеш друзів тут лісничих
Кожен крок веде в безодню
Темінь там, нема ні духу
Не чекай на поміч господню
Як грішив — то пізнай ти муку
Три, чотири, геть здурів
Впіймати мавку заволів
Три, чотири, лови як хочеш
Доки до смерті не залоскоче
Слухай, ти, підійди до мене
Ти побачиш ззаду мої легені зелені
Ти побачиш як моє серце палає
Коли пісню співаю й тебе втопити бажаю
Ти ступаєш крок за кроком
В маєток сил містичних
Обережно, бо ненароком
Зустрінеш друзів тут лісничих
Кожен крок веде в безодню
Темінь там, нема ні духу
Не чекай на поміч господню
Як грішив — то пізнай ти муку
О, не журися за тіло
Ясним вогнем засвітилось воно
Чистим, палючим, як добре вино
Вільними іскрами вгору злетіло
Легкий, пухкий попілець
Ляже, вернувшися в рідну землицю
Стане початком тоді
Твій кінець
Чи будуть до тебе приходити люди?
Вбогі й багаті, веселі й сумні
Радощі й тугу нестимуть тобі?
Їм промовляти душа твоя буде?
А ти обізвешся до них
Холодною зливою, що зносить з ніг
Морозом, що прийде, як випаде сніг
Кригою серця й очей своїх
Ти їм тоді проспіваєш
Все, що в цю мить я співаю тобі
Про злобу, що нею повні очі мої
Як духів лісів зневажаєш —
Недолі скоритися маєш